Дієго Мартін з Yellow вважає, що найпотужніший новий попит на крипторинку вже йде не від роздрібних трейдерів, які ганяються за черговою модною темою, а з точки перетину штучного інтелекту та Web3, де автономні агенти можуть стати регулярними користувачами ончейн-інфраструктури.
В інтерв’ю Yellow.com Мартін зазначає: попит, пов’язаний з AI, відрізняється від попередніх ринкових трендів тим, що формується з боку покупця, а не лише через випуск нових токенів.
«Це найреальніший попит, який я бачив за багато років», — каже він, уточнюючи, що робить висновки з живої стрічки ордерів, а не лише з графіків цін.
За його словами, більшість криптонаративів історично йдуть за однією й тією ж схемою: з’являються нові токени, ліквідність тікає від однієї теми до іншої, роздріб заходить у короткострокову спекуляцію. Категорія AI–Web3, на думку Мартіна, розвивається інакше, бо кінцевим користувачем дедалі частіше може бути не людина.
Машини як наступні покупці
Мартін вважає, що головна сила тези про AI–Web3 у тому, що майбутній попит може йти від машин, які платять за послуги, а не від трейдерів, що грають на зростанні ціни.
«Покупцем може бути навіть не людина, яка чимось захопилась, — каже він. — Це машина, якій потрібні AI-кредити, наприклад для Claude, або доступ до відповідних технологій».
Якщо цей попит виявиться стійким, це змінює структуру ринку. AI-агенти змушені будуть платити за обчислювальні ресурси, дані, підписки, права доступу, розрахунково-клірингові сервіси та інші функції “machine-to-machine”. Такі платежі створюють повторюване використання, а не одноразову спекулятивну ставку.
Мартін прогнозує, що згодом агенти зможуть «платити один одному й хеджуватися» через утилітарні токени, кредити чи спеціальні розрахункові шари, пов’язані з AI. У такому сценарії попит зростатиме разом з активністю агентів, а не зникатиме, коли роздріб переключить увагу на новий сектор.
Саме тому він розглядає AI–Web3 як одну з небагатьох тем поточного циклу з потенціалом сформувати структурний попит.
«Капітал не просто “прилип” і майже не ротуюється — він акумулюється й залишається», — каже Мартін.
Бульбашка й інфраструктура: не взаємовиключні явища
Мартін не відкидає, що частина AI-токенів уже перебуває у відверто спекулятивній фазі. Водночас він нагадує: фінансові бульбашки й технологічні революції часто розгортаються паралельно.
Він порівнює нинішню хвилю AI–крипти з епохою доткомів, коли більшість інтернет-компаній не пережила краху, але сам інтернет став базовою інфраструктурою.
«Бульбашка й революція не конфліктують. Вони відбуваються одночасно, — каже Мартін. — Інтернет не помер у 2001 році. Померли окремі сайти».
На його думку, наступний дефіцит ліквідності стане фільтром. Виживуть проєкти, які розв’язують реальні задачі й демонструють використання. Ті, що існують переважно тому, що можуть “карбувати” токен, з великою ймовірністю зникнуть.
Його перевірка для фаундерів та інвесторів проста: чи існував би проєкт, якби не міг випустити токен?
Якщо відповідь «так», і в проєкту є користувачі, виторг і грошовий потік, Мартін відносить його до інфраструктури. Якщо «ні» — радше за все, продуктом є сам токен, а отже, проєкт дуже вразливий під час стиснення ліквідності.
«У переважної більшості проєктів, які запускаються сьогодні, взагалі немає потреби в токені, — додає він. — Вони випускають його лише тому, що їм потрібен попит на токен, а не тому, що існує сама проблема».
Книга ордерів показує те, чого не видно на графіку
На переконання Мартіна, одна з найбільших помилок інвесторів — надмірна віра в цінові графіки без аналізу ринкової мікроструктури.
Читайте також: UK Carrier Group Russian Interception: How Prediction Markets Are Pricing the Arctic Standoff
За його словами, деякі токени можуть виглядати так, ніби вони стрімко ростуть, але книга ордерів розповідає зовсім іншу історію. Зовні ринок виглядає сильним, тоді як інсайдери чи ранні учасники насправді намагаються вийти.
«Я бачу токени, які рвуться вгору, але в книзі — самі заявки на продаж, — каже Мартін. — Усі намагаються втекти».
Часто це сигнал “намальованого” попиту, додає він. Команда проєкту або пов’язані гравці можуть викуповувати тиск продавців, щоб зберегти гарний вигляд графіка, тоді як глибина книги свідчить про слабкість.
«Графік каже: все виглядає чудово, а книга ордерів натомість сигналізує: це уповільнена бомба», — пояснює він.
Це розрізнення особливо важливе, коли AI–Web3-активи опиняються в центрі уваги. Зростання ціни само по собі не є доказом реального попиту. Інвесторам, на думку Мартіна, варто дивитися на використання продукту, дохід, глибину книги ордерів і те, чи зберігається попит у періоди стресу.
Наступний шок ліквідності стане іспитом
Мартін нагадує про розпродаж ринку 10 жовтня як приклад того, як швидко штучний попит зникає, коли глобальна ліквідність різко стискається. Раптові шоки, вважає він, чітко відділяють інфраструктуру від чистої спекуляції.
«Коли глобальна ліквідність всихає й “труби” замерзають, штучний попит випаровується за один день, — підкреслює він. — Реальне використання залишається».
Саме тому він не очікує, що наступний крах зламає тезу AI–Web3. Швидше, він відділить життєздатні інфраструктурні ініціативи від конструкцій, у яких є лише токен без продукту. Найбільші шанси пережити корекцію мають ті, хто вирішує інфраструктурні проблеми, генерує грошовий потік і обслуговує користувачів, яким потрібен продукт незалежно від ціни токена.
Для Мартіна ключові сигнали — не гучний маркетинг, не брендинг і не короткострокова дохідність. Важливо, чи продовжують користувачі транзакції, чи є реальний дохід і чи демонструє книга ордерів справжній попит, а не керовану підтримку.
«Якщо ви обираєте переможців за графіком, ви, скоріш за все, купите найгірших, — каже він. — Дивіться на труби, дивіться на книгу ордерів».
Роздріб уже не головний драйвер обсягів
Мартін також зазначає, що частка роздрібних трейдерів у сукупному обсязі торгів на крипторинку зменшується. На його погляд, сьогодні основний оборот формують боти, маркет-мейкери, арбітражні системи та інші алгоритмічні стратегії.
«Більшість обороту — це машини, які виконують стратегії без емоцій, — каже він. — А більшість болю — у людей».
Цей зсув підсилює його загальну тезу. Якщо активність на крипторинку дедалі частіше визначається машинами, поява AI-агентів як повноцінних економічних суб’єктів — не віддалена фантазія, а наступний логічний етап для ринку, який уже давно домінує автоматизація.
Водночас, за словами Мартіна, саме роздрібні інвестори найбільше страждають під час ліквідацій: вони заходять емоційно, з надмірним плечем, і системи ліквідації виносять їх із позицій швидше, ніж люди встигають зреагувати. Боти не панікують, люди — так.
Протягом наступних 12–15 місяців він очікує, що агенти стануть помітнішими як учасники економіки: купуватимуть послуги, проводитимуть транзакції та генеруватимуть ринкову активність, орієнтовану не на емоції, а на корисність.
Наслідки для крипторинків можуть бути суттєвими. Якщо AI-агенти стануть регулярними покупцями обчислювальних потужностей, доступу та розрахункових сервісів, наступний великий цикл попиту навряд чи нагадуватиме роздрібні ротації минулих років.
Він може бути тихішим, більш автоматизованим і побудованим навколо інфраструктури.
Ключове запитання, підсумовує Мартін, — які проєкти справді будують під цей сценарій, а які просто використовують AI як черговий модний токен-наратив.
Читайте далі: Farage Under Fire As Hidden Crypto Gambler Cash From 2024 Surfaces